Головна | Реєстрація | Вхід | RSSПонеділок, 19.11.2018, 16:58

Талалаївська загальноосвітня школа


Форма входу

Меню сайту
Пошук інформації


Прогноз погоди
Міні-чат
Випадкове фото
Останнє фото
Альбом: [Виховні заходи]
Додано: 29.10.2018 в: 12:02
Додав: f@r@on
Альбом: [Виховні заходи]
Додано: 29.10.2018 в: 12:02
Додав: f@r@on
Альбом: [Виховні заходи]
Додано: 29.10.2018 в: 12:02
Додав: f@r@on
Альбом: [Виховні заходи]
Додано: 29.10.2018 в: 12:02
Додав: f@r@on
Альбом: [Виховні заходи]
Додано: 29.10.2018 в: 12:02
Додав: f@r@on
Альбом: [Виховні заходи]
Додано: 29.10.2018 в: 12:02
Додав: f@r@on
Останні коментарі
Найкраща команда! ...

Женя розізлився)

Веселі сценки були/

Це були надзвичайні емоці...



Нагороди сайту




Статистика

Курси, вебінари, олімпіади. Портал Всеосвіта. free counters
Всього онлайн на сайті: 1
Шастають просто так: 1
Поважних користувачів: 0
Інформаційний блок
Сьогодні були на сайті
Кащенко, lanalut64

Кількість користувачів
Всього-= 9429 =-
За сьогодні: -= 0 =-
За вчора: -= 1 =-
За 7 днів: -= 5 =-
За місяць: -= 9 =-

Вітаємо новачків
Наше опитування
Чи потрібна шкільна форма взагалі?
Всього відповідей: 179
Головна » 2009 » Березень » 24 » 24 березня - Всесвітній день боротьби із туберкульозом
24 березня - Всесвітній день боротьби із туберкульозом
21:03
фото  Метою Всесвітнього дня боротьби проти туберкульозу є підвищення обізнаності про глобальну епідемію туберкульозу і зусилля із ліквідації цього захворювання. На сьогодні одна третина світового населення інфікована туберкульозом. Всесвітній день покликаний залучити уваги до масштабів цієї хвороби і способів її профілактики і лікування.
  Щорічно цей захід проводиться 24 березня на знак того, що цього дня у 1882 році д-р Роберт Кох відкрив збудника туберкульозу - туберкульозну бацилу. Це стало першим кроком на шляху діагностування і лікування туберкульозу. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) працює над двократним скороченням до 2015 року показників поширеності туберкульозу і смертності від нього.
  Туберкульоз є інфекційною хворобою, що передається повітряно-крапельним шляхом, якій можна запобігти і лікувати. Люди з бактеріями в легенях можуть при кашлі інфікувати інших людей. У 2005 році 8,8 мільйонів людей захворіли на туберкульоз і 1,6 мільйони осіб померли від цієї хвороби. При ранньому виявленні туберкульозу і проходженні повного курсу лікування хворі люди швидко стають незаразними і в кінцевому результаті виліковуються. У 2006 р. поширеність захворюваності на туберкульоз становила 14,4 мільйонів випадків. Померли 1,5 мільйона ВІЛ-негативних осіб і 0,2 мільйони ВІЛ-інфікованих. 
  Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) працює над двократним скороченням до 2015 року показників поширеності туберкульозу і смертності від нього. Завдання із досягнення результатів, вперше поставлені Всесвітньою асамблеєю охорони здоров'я у 1991 році: виявляти, принаймні, 70% нових випадків захворювання і успішно виліковувати, принаймні, 85% виявлених хворих.

За матеріалами: Ліга новини
фотоТуберкульоз
Історія
  Туберкульоз супроводжував людство з давніх давен. Ще у залишках кісток древніх людей знаходили сліди туберкульозного ураження. Опис хвороби знаходили у єгипетських ієрогліфах, старих перських книгах, індійських ведах. У вавілонських законах Хаммурабі (поч. II ст. до н.е.) встановлено право на розлучення з жінкою, яка захворіла на сухоти.
  Гіпократ у V-IV ст. до н.е. описав прояви туберкульозу та описав його патогенез, але вважав, що ця хвороба є спадковою, бо вражає цілі сім'ї. Арістотель перший описав туберкульозний горбик (phymos), а Гален у Римі стверджував, що ця хвороба є заразною. Очевидно під цею недугою описувались різні хвороби, що супроводжувались інтоксикацією, виснаженням, виділенням харкотиння, крвотечами, тому і виникла така назва як сухоти (phthisis), що означає виснаження. Під терміном tuberculum розуміли зміни, які спостерігаються на поверхні органів, або будь-що, що виступало над його поверхнею при розтині. У древніх руських літописах теж згадується ця хвороба як запалення регіонарних лімфатичних вузілв. Тоді її лікували хірургічним методом та припіканням. Так лікували князя Київського Святослава Ярославовича в 1076 р.
  Незважаючи на значне поширення туберкульозу в Середні віки, вчені здебільшого користувалися трактатами древньогрецких мудриців, твориГіпократа і Галена вважали непогрішними. Лише у XVI ст. італієць Фракосторо стверджував, що туберкульоз заразний і його переносить якесь "насіння". У 1678 р. французький лікар Сильвій описав туберкульозний горбик у легенях померлого і назвав його tuberculum. Але він вважав, що це змінений лімфатичний вузлик. У 1689 р. Мортон опублікував свій трактат під назвою "Фтизіологія, або трактат про сухоти", де виклав подібні припущення. Лише у 1793 р. англійський лікар Бейлі довів, що ті горбики - не змінені лімфатичні вузли, а специфічні утворення, характерні тільки для туберкульозу, і які можуть зливатися і розпадатися.
  Цей напрямок думок розвинув і доповнив французький науковець Лаєнек (1881 - 1926). Він довів що горбик і казеозний некроз - є універсальним субстратом туберкульозу. Він також запропонував першу класифікацію туберкульозу та висунув концепцію про апіко-каудальне поширення туберкульозу в легенях. Запропонований ним метод аускультації разом із розробленою ще у 1760 р. Ауенбругером перкусією, надали широкі можливості для клінічного розпізнавання туберкульозу.
  У 1865 році видатний французький науковець Вільмен експериментально довів інфекційну природу туберкульозу. Проте практично йому не вдалось продемонструвати збудника і результати його досліджень не були визнані. Лише у 1882 р. німецький бактеріолог Роберт Кох у Берліні довів іфекційну природу туберкульозу. Він розробив спеціальний метод забарвлення збудника і виділив його в чисті культури.Він отримав водно-гліцеринову витяжку культури мікобактерій (яку назвав туберкуліном) і вважав що вона допоможе в лікуванні та діагностиці туберкульозу. Але результати не виправдали сподівань, після введення витяжким хворим, в них спостерігалось погіршення стану. Проте в діагностичних цілях туберкулін Коха використовували ще протягом 100 років.
  М.Пирогов протягом 1842-1848 рр. описав клініку та патогенез уражень туберкульозом кісток, суглобів, лімфатичних вузлів шиї. Виділив тифоїдну форму міліарного туберкульозу. Вивчив гістологічну будову гранульоми і описав гіганські багатоядерні клітини (клітини Пирогова-лангханса).
  У 1887 році відкривається перший протитуберкульозний диспансер, де проводили не тільки лікування, а і спостереження та соціальну підтримку хворих. Але активне лікування вперше було запропоноване Фораліні (італійський лікар) - створення відносного спокою хворому органові і зближення країв рани (каверни), що мало сприяти успішному перебігу репаративних процесів. Штучний пневмоторакс застосовували у багатьох країнах.
  Величезу роль у діагностиці туберкулозу відіграло відкриття в 1895 р. Ренгеном Х-променів. Це дало можливість виявляти найменші зміни в легенях. У 1916 р. Німецький вчений Ранке виділив три стадії перебігу туберкульозу: період первинного інфікування, підвищена чутливість організму до збудника, перехід в обмежений органоуражуючий процес. Не всі положення відповідають сучасним положенням, але він вніс певну систему в невпорядковані уявлення про патоенез.
  Осовним досягненням в боротьбі з туберкульозом в XX столітті стало відкриття французькими вченими Кальметом і Гереном у 1919 р. протитуберкульозної вакцини, названої на їх честь - БЦЖ (BCG - Bacilles Calmette, Geurin). Перше щеплення було проведене 1921 р., а в 1925 р. вакцина була передана в Радянський союз.Масово виявлення туберкульозу стало можливим після запровадження флюорографічного обстеження, яке вперше застосувалось в 1924 р. в Арбе, Бразилія.
  Довготривалі пошуки ліків проти туберкульозу не давали ніяких результатів аж до 1943 р., коли Ваксман (виходець з України) отримав антибіотик стрептоміцин, за що він став лауреатом нобелівської премії. До 1966 р. стали застосовуватись і інші протитуберкульозні препарати, найефективіншим з них був ізоніазид. Також значно полегшело долю хворих використання хіміотерапії.
  Вивчення туберкульозу триває і зараз. Фонтесу і Кальмету вдалось відкрити форми мікробактерій, які проходять через бактеріальні фільтри, а Басерман, завдяки електронним мікроскопам, описав L-форми мікробактерій.[1]

Збудник
  Збудник туберкульозу — Mycobacterium tuberculosis (MTB, також відома в медицині як «мікобактерія туберкульозу» — МБТ) — патогенна бактерія роду Mycobacterium типу актинобактерій (Actinobacteria). Туберкульоз людини і тварин викликають представники Mycobacterium tuberculosis complex, ряд інших представників роду викликає інші, у тому числі опортуністичні, інфекції людини і тварин. Серед збудників туьеркульозу основними є:
M. tuberculosis — збудник туберкульозу людини;
M. bovis — збудник туберкульозу великої рогатої худоби;
M. africanum — африканський вид, виділений у західній тропічній Африці, йому притаманні риси двох попередніх видів.
  Клітини M. tuberculosis мають вигляд тонких, дещо вигнутих гомогенних або зернистих паличок довжиною 0,8 — 5 мікрон, товщиною 0,3 — 0,5 мікрон. Ці бактерії не утворюють спор і капсул. Хоча вони на забарвлюються за Грамом, зазвичай вважаються грам-позитивними (Г+). Іншими особливостями роду є кислото-, луго-, спиртостійкісь. Являються факультативними анаеробами, розмножуються зазвичай бінарним поділом, рідше — брукнькуванням. Цикл ділення материнської клітини на дві дочірні займає 22-24 години, хоча виділяють штами, які розмножуються швидше, повільніше або знаходяться у латентному стані. Популяції M. tuberculosis з різною активністю мають і різну чутливість до антибактеріальних препаратів.
  Половину сухої речовини клітини складають білки — туберкулінопротеїни, основні носії антигенних властивостей. Для M. tuberculosis характерний високий вміст ліпідів в клітинній стінці (40 % від сухої маси) — саме це зумовлює стійкіть до лугів, кислот і спирту. Найактивніша ліпідна фракція — фосфатидна, саме вона викликає в інтактній (здоровій) легені специфічну реакцію з утворенням епітеліоїдних і гіганських клітин Пирогова-Ланхганса. Носієм вірулентних факторів є ліпідна фракція, корд-фактор.
  M. bovis може викликати захворювання не тільки у людей, а і у великої рогатої худоби, кіз, свиней, собак, коней, кішок[1].

Еволюція
 Туберкульоз супроводжував розвиток людини протягом тисяч або навіть мільйонів років[2], хоча найдавніші залишки людини мають 9000 річну давність[3]. Протягом цього часу бактерія зазнала багато змін в генетичному коді, що дає можливість виділити багато її штамів. Це пояснює відмінність штамів в різних географічних регіонах, що в подальшому може бути використане для визначення походження та руху кожного штаму[4].

Класифікація
1. Туберкульозна інтоксикація дітей та підлітків.
2. Туберкульоз органів дихання:
первинний туберкульозний комплекс;
туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.
3. Дисемінований туберкульоз:
вогнищевий;
інфільтративний;
казеозна пневмонія;
туберкульома;
фіброзно-кавернозний;
циротичний;
туберкульозний плеврит;
туберкульоз бронхів, трахеї та верхніх дихальних шляхів;
т. органів дихання;
комбінований т.;
міліарний т..
4. Туберкульоз інших органів і систем:
т. мозкових оболонок і ЦНС;
т. кишок очеревини та брижових лімфовузлів;
т. кісток та суглобів;
т. сечових та статевих органів;
т. шкіри та підшкірної кліковини;
т. периферичних лімфовузлів;
т. ока;
т. інших органів.

Шляхи ураження
  Зараження, як правило, відбувається повітряно-крапельним шляхом — при вдиханні мікроскопічних крапель слини, яка виділяється зараженою людиною при кашлі, чханні, розмові тощо.

Симптоми
Кашель більше 2 тижнів,
підвищена температура тіла більше 7 днів,
віддишка,
біль в грудній клітині,
поганий апетит,
постійна слабкість,
безпідставна втрата ваги,
підвищена пітливість, особливо вночі,
крововідхаркування.

Діагностика
  Туберкульоз існує на світі приблизно так давно, як і людство: у кістках єгипетських мумій вчені завважували туберкульозні зміни. У XVII — XVIII ст. 30 % смертей було спричинено туберкульозом — тоді від цієї недуги гинуло більше людей, ніж від епідемій чуми, холери, військових дій.
  У XX столітті відбувся активний наступ на туберкульоз завдяки відкриттю й впровадженню ефективних хіміопрепаратів. Здавалося, хворобу переможено; багато вчених ставило оптимістичні прогнози.
  Проте у квітні 1993 р. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) констатувала, що серед причин смерті від окремого інфекційного агента туберкульоз займає перше місце, — та що існує реальна загроза його глобального епідеміологічного поширення. В Україні в 1999 р. захворіло на туберкульоз 21 тис. осіб, померло 7 тисяч. В Україні зареєстровано близько 600 тис. хворих на туберкульоз. Оскільки за критеріями ВООЗ — якщо кількість хворих перевищує 0,5 % від загальної кількості населення, — в Україні є епідемія цієї недуги.
  Туберкульоз — це інфекційна хвороба, збудником якої є мікробактерія, що передається як через людину, так і через тварин, особливо через велику рогату худобу, а також, значно рідше, через птахів. Мікробактерії людського типу спричиняють у людей у 80 — 95 % випадків захворювання туберкульозом.
  Мікробактерії можуть виділятись під час кашлю з харкотинням, слиною, а також під час співу, розмови. Рідше — з калом, сечею при позалегеневих формах туберкульозу. Мікробактерії вельми живучі у зовнішньому середовищі. Потрапивши в повітря, вони можуть утримуватись у завислому стані до 5 годин; а, наприклад, у маслі житимуть до 5 місяців… Зараження може відбутися і під час безпосереднього контакту з хворим (через поцілунки), і опосередковано (через забруднені предмети вжитку : книжки, рушники, посуд, продукти, особливо молочні). Найчастіш зараження відбувається повітряним шляхом (90 %), рідше — через продукти (2 %) або контакти (5 — 6 %).
  Туберкульозна паличка може вражати всі органи і системи людського організму — легені, бронхи, нирки, кишківник, кістки, серце, слизові оболонки.
  Найнебезпечнішими є хворі з легеневими формами туберкульозу. За добу вони можуть виділяти… понад 1 млрд. мікробактерій. Але більшість людей має велику відпірність до туберкульозу, зумовлену комплексом вроджених і набутих механізмів захисту, рівнем імунітету. Тому, якщо загальна інфікованість туберкульозом на планеті складає 50 %, хворіє лише 5 — 6 %. Сьогодні у світі налічують 50 — 60 млн. хворих на туберкульоз, щороку захворює 7 −10 млн., помирає 3 млн. Одна хвора людина може інфікувати за рік 10-15 людей.
  Оскільки на початковому етапі недуги не виникає жодних хворобливих відчуттів, рання діагностика туберкульозу можлива тільки при застосуванні специфічних методів дослідження (рентгенологічних, туберкулінодіагностики, інструментальних).
  Під час подальшого розвитку хвороби проявляються симптоми інтоксикації: зниження апетиту, загальна неміч, підвищена пітливість, температура тіла піднімається до 37,2 — 38,0 °C. З'являється кашель, на який хворий спершу не звертає уваги, пов'язуючи його з курінням чи застудою. Харкотиння виділяється мало, воно слизисто-гнійне. На початкових стадіях і задихання, і болі в грудях бувають рідко. Як правило, описані симптоми проявляються на тлі задовільного самопочуття і збереження працездатності. Тому так важливо не нехтувати загальним правилом цивілізованої людини: коли кашель триває більш ніж 21 день — обов'язковим є рентгенологічне обстеження. Навіть коли почуваєтеся добре, варто один раз на два роки пройти профілактичне флюорообстеження. Позачергово обстежуватись необхідно особам з бронхо-легеневими симптомами, з тривалою інтоксикацією невідомої причини. Раз у рік повинні флюорографічно обстежуватись особи з так званої «групи ризику» щодо туберкульозу: хворі на часті пневмонії, цукровий діабет, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки.
  Для запобігання туберкульозу, окрім специфічної профілактики, яку здійснюють працівники протитуберкульозних установ, необхідно дотримуватись здорового способу життя, не зловживати алкоголем, курінням. Дотримуватись правил праці та відпочинку, санітарно-гігієнічних умов. У приміщенні має бути свіже чисте повітря. У їжі, яку споживаємо, повинен бути збалансований склад білків, товщів та вуглеводів. Варто також уникати стресових, конфліктних ситуацій.
  За найменших проявів легеневої патології, особливо після грипу, слід звернутися до сімейного лікаря або терапевта для проведення позачергового обстеження, включно з флюорографією.

  За матеріалами: Вікіпедія
Категорія: Реклама/Обережно | Переглядів: 3365 | Додав: f@r@on
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

каталог сайтів
© Copyright by Oleg Chuba © 2018
При використанні матеріалів, посилання на сайт
ОБОВ'ЯЗКОВЕ

Линейки для форума и блога lines.net.ua