Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП'ятниця, 18.08.2017, 13:27

Талалаївська загальноосвітня школа


Форма входу

Меню сайту
Пошук інформації


Прогноз погоди
Міні-чат
Випадкове фото
Останнє фото
Альбом: [2017 рік]
Додано: 18.07.2017 в: 21:04
Додав: f@r@on
Альбом: [2017 рік]
Додано: 18.07.2017 в: 21:04
Додав: f@r@on
Альбом: [2017 рік]
Додано: 18.07.2017 в: 21:04
Додав: f@r@on
Альбом: [2017 рік]
Додано: 18.07.2017 в: 21:04
Додав: f@r@on
Альбом: [Шкільні свята]
Додано: 15.06.2017 в: 19:04
Додав: f@r@on
Альбом: [Шкільні свята]
Додано: 15.06.2017 в: 19:04
Додав: f@r@on
Останні коментарі
Найкраща команда! ...

То не я) То все Ольга Оле...

Женя розізлився)

Веселі сценки були/

Це були надзвичайні емоці...


Нагороди сайту




Статистика

free counters
Всього онлайн на сайті: 1
Шастають просто так: 1
Поважних користувачів: 0
Інформаційний блок
Сьогодні були на сайті


Кількість користувачів
Всього-= 9244 =-
За сьогодні: -= 0 =-
За вчора: -= 1 =-
За 7 днів: -= 2 =-
За місяць: -= 12 =-

Вітаємо новачків
Наше опитування
Як Ви провели свій літній відпочинок?
Всього відповідей: 58
Головна » 2014 » Липень » 25 » Гнаний кумир - до 34 річниці з дня смерті Володимира Висоцького
Гнаний кумир - до 34 річниці з дня смерті Володимира Висоцького
22:47
  Двадцять сьомого липня тридцять чотири роки тому на Ваганьківському кладовищі в Москві поховали талановитого актора, творця сотень заборонених пісень — Володимира Висоцького. Тоді тисячі радянських громадян прийшли попрощатися з ним. Висоцький уособлював цілу епоху свободолюбного бардівського мистецтва. Він — зухвалий і гордий — майже двадцять років дошкуляв владі. Помер теж у непідходящий момент — влітку 80-го столиця Радянського Союзу приймала Олімпійські ігри. І якби не авторитет дружини, відомої французької кіноакторки Марини Владі, Володимира поховали б без почестей десь на околицях Білокам’яної. 
  Ще за життя його влучні жартівливо-саркастичні рядки, доповнені неповторним хрипким голосом, який впізнавала вся країна, зробили його кумиром мільйонів і за кордоном. Він один з небагатьох дозволяв собі гастролі за межами "могутньої держави”, а там — у Франції, Америці, на Таїті — були готові прийняти метра. Та Висоцький повертався в Союз, де його не друкували, не випускали на екран і на сцену. Однак ті кінострічки, що витримали цензуру, — "Вертикаль”, "Господар тайги” і особливо "Місце зустрічі змінити не можна” — донині радують прихильників творчості неординарного поета й актора... 
фото  У січні 2014-го виповнилося б 76 роки від дня народження Володимира Висоцького. А рівно 26 років тому в московському Палаці спорту в Лужниках відбувся благодійний вечір, присвячений 50-річчю поета. Відбувся перший узаконений день чи то поминок, чи то нового народження Володимира Семеновича, після чого пам’ять про нього восторжествувала. Ганебне прагнення влади вставити кляп в інформаційний потік, пов’язаний із його життям і творчістю, тривало ще довго. За каталогами публікацій легко перевірити, коли саме в радянських засобах масової інформації стався прорив цієї блокади — 1986 року Чорнобиль зняв табу з багатьох заборонених тем. Утім, особливого дозволу «на Висоцького» уже не було потрібно…
фото  Висоцький помер, коли йому було 42. За своє коротке життя він встиг знятися в десятках фільмів і написати сотні пісень. Ще за життя творчість Володимира Висоцького називали енциклопедією радянського життя. Він хотів сам, як режисер, зняти кілька фільмів, проте дозволу на це не отримав. Він хотів друкуватися як поет, - за життя надрукованим встиг побачити тільки один вірш. Він хотів записувати альбоми на студії "Мелодія”, але в Радянському Союзі записав тільки один – правда, і його, за вимогою цензорів, довелося переробити.
  Висоцький народився в Москві. І друзі, і родичі ще за його життя говорили про те, що не могли уявити Висоцького в старості. Помер він 25 липня 1980 року, рівно через півроку після того, як святкував своє 42-річчя. Менше, ніж за 20 років він став найпопулярнішою людиною Радянського Союзу. Майже в кожній квартирі були касети із записом його хриплуватого голосу. 
фото  За його ж словами із пісні "Баллада о детстве”, його першим маленьким світом став "Дом на Первой Мещанской, в конце”. Після перебування в еміграції на Уралі, а потім разом із батьком у повоєнній Німеччині, Висоцький оселився у Великому Каретному провулку. Там і склалося товариське коло, якому Володимир Семенович показав свої перші пісні. 
  По закінченню школи Висоцький вступив до Московського інженерно-будівельного інституту, але за півроку покинув його. У новорічну ніч з 1955 на 1956 рік він облив тушшю свої креслення та сказав: "Все. Буду готовиться, есть еще полгода, попробую поступить в театральный”. 
фото  На початку 60-х років Володимир Висоцький прийшов до Театру на Таганці. Гамлет, Галілей, Пугачов, Свидригайлов – ціла палітра образів, створених разом із режисером Юрієм Любимовим. Паралельно з роботою в театрі Висоцький знімався в кіно. 
  Найвідоміша та найулюбленіша його роль – Гліб Жеглов у телесеріалі "Місце зустрічі змінити не можна”. Багато хто з глядачів був упевнений, що це не вигаданий персонаж. По закінченню фільму ще довго надходили листи за адресою: "МВС, капітану Жеглову”. 
 
  Ще 1985 року на Ваганьковському кладовищі з’явився символічний пам’ятник із «конями привередливыми». Це був, мабуть, перший продукт міфології радянського часу, що стосувався феномена таганського барда. Як на мене, не настільки позбавлений смаку, як це стверджували противники пам’ятника. Принаймні по-своєму логічний, виліплений із поетичних рядків і його ж образів.
 У надгробка було два автори — скульптор І.Рукавишников та архітектор І.Воскресенський, який придумав цікаве об’ємне рішення. Обійшовши пам’ятник зліва, кожен бачив метаморфози рельєфу кінських голів: замість них виникав контур крила з потужним оперенням, яке опускається до плеча скульптури. Крило не сприймалося як данина небожителеві. Скоріше воно — крило Пегаса, якого Висоцькому було дано загнуздати. 
  Що ж до символіки «Коней...», то радянська «міфологія» зіграла з пам’яттю Висоцького злий жарт. У ті роки була популярна газета «Московские новости», яка виходила кількома мовами. Її купували, в основному, студенти, аби спростити собі переклад навчальних текстів. Отож в іншомовних варіантах Мoscow news інформацію про відкриття пам’ятника на Ваганьковському розмістили. І навіть зі знімком. Її могли читати в Америці і Єгипті, Іспанії і ФРН. А в російському випуску на тому ж місці красувався кінь на ім’я Квадрат. І теж на постаменті — пам’ятник жеребцеві орловської породи було відкрито на ВДНГ СРСР. «Такою була велика слава Квадрата, — писала газета, — що вирішено було спорудити йому пам’ятник і поставити його на головній виставці країни».
  Кілька років тому поблизу Палацу спорту пообіцяли встановити пам’ятник Висоцькому. Відкрити його планували до 70-річчя актора. Поки що пам’ятника немає. Є тільки пам’ятний знак – символ, який має нагадувати харків’янам про Володимира Висоцького.
  Але, ймовірно, незабаром пам’ятник Володимиру Висоцькому буде встановлено в Києві. 
  Передісторія цього проекту має лише одне не дуже зручне питання: чому з пам’ятником Висоцькому в українській столиці так затягнули, майже на тридцять років? В усьому іншому процес підготовки монумента виглядав досить демократично і виважено. Був оголошений конкурс, у фінал якого вийшли близько двадцяти художників. Переможця обирали не лише члени журі, а й пересічні кияни: проекти пам’ятників були об’єднані в експозицію, а всі, хто її відвідав, могли залишити свої коментарі в книзі відгуків. Таким чином право на авторство пам’ятника Володимиру Висоцькому в Києві отримали Андрій та Петро Озюменки, молоді скульптори, для яких цей проект буде своєрідним дебютом.
Категорія: Події/Знаменні дати | Переглядів: 2586 | Додав: f@r@on
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

каталог сайтів
© Copyright by Oleg Chuba © 2017
При використанні матеріалів, посилання на сайт
ОБОВ'ЯЗКОВЕ

Линейки для форума и блога lines.net.ua