Незважаючи на порівняно велику кількість свят в календарі українців, жіночих з них вкрай мало. 8 березня, таким чином, видається для прекрасної половини людства чи не єдиним приводом для святкувань. Втім, свято – річ штучна. Як би це було не дивно, все частіше походження того чи іншого приводу для веселощів чи просто відпочинку ми не помічаємо. Втім, майже у кожного свята існують свої конкретні автори.
Той факт, що саме свято 8 березня має своїм автором Комуністичну партію, багато хто не пам‘ятає, а ще більше ігнорують та намагаються забути. Парадоксально, проте не так давно – в середині 90-х років велика частка українських жінок це свято просто не відзначала, а чоловіки, котрі необачно вітали таких представників чарівної половини людства, могли щонайменше почути у відповідь ображене «Я не член КПРС».
Окрім соціалістичного свята жіночої солідарності в Україні залишається ще власне свято матері, проте, як не дивно, традиція цього світлого свята ще не настільки вкорінилася в українців як звичка святкувати річниці соціалістичного страйку.
8 Березня - історія виникнення традиції
8 березня –"Міжнародний жіночий День"- святкують лише на території колишнього СРСР та в деяких державах Третього світу.
А почалося все ранньою весною 1857 року, коли текстильниці Нью-Йорку пройшли "маршем порожніх каструль" по Манхеттену. Вони вимагали підвищення зарплати, поліпшення умов праці і рівні права для жінок. Демонстрацію поліція розігнала, але шуму, у зв'язку зі своєю незвичністю, вона наробила багато. Цю подію місцева преса навіть називала "Жіночим днем".
Пройшло понад 50 років, коли в останню неділю лютого вже 1908 року, тисячі жінок, знову вийшли на вулиці Нью-Йорку. Жінки знову вимагали виборчого голосу, виступили проти жахливих умов праці, і особливо проти праці дітей. Поліція одержала наказ розігнати демонстрацію. У хід були пущені шланги з брудною крижаною водою.
Проте традицію було уже започатковано. І в 1909 році "Жіночий день" знову відмітився маршами і страйками жінок. У 1910 році соціалісти і феміністки провели "Жіночий День" вже по всій країні. Пізніше в цьому ж році делегатки поїхали із США до Копенгагена на Другу Міжнародну Конференцію жінок-соціалістів, де і зустрілися з Кларою Цеткін.
Натхнена діями "американських соціалістичних сестер", вона запропонувала поставити на конференції питання про те, щоб жінки у всьому світі вибрали певний день, коли вони привертатимуть суспільну увагу до своїх проблем.
Конференція, в якій взяли участь більше 100 жінок з 17 країн, підтримали цю пропозицію. В результаті поіменного голосуванням з'явився "Міжнародний День солідарності жінок в боротьбі за економічне, соціальне і політичне рівноправ'я". Проте точна дата святкування цього "знаменного дня" на цій конференції так і не була визначена.
Вперше "Міжнародний Жіночий День" був проведений 19 березня 1911 року в Німеччині, Австрії, Данії і деяких інших європейських країнах. Ця дата була вибрана жінками Німеччини, тому що цього дня в 1848 році король Пруссії перед загрозою озброєного повстання дав обіцянку провести реформи, зокрема введення виборчого права для жінок.
В 1912 році цей день жінки відзначили уже 12 травня.
І лише з 1914 року цей день стихійно стали відзначати чомусь 8 березня.
Так як Росія жила тоді, на відміну від всієї Європи, за юліанським календарем, то "Міжнародний Жіночий День" святкували не 8 березня, а… 23 лютого.
В Росії цей день почали відзначати щорічно з 1913 року.
Як це не дивно, але саме "Міжнародний Жіночий День" 1917 року переріс у Лютневу революцію, яка в свою чергу призвела до Жовтневого перевороту і привела до влади кривавий режим Більшовиків.
В СРСР 8 березня довгий час був звичайним робочим днем, і лише 8 травня 1965 року, напередодні 20-річчя Перемоги у Великій вітчизняній війні, "Міжнародний жіночий День —8 березня" був оголошений в Радянському Союзі святковим днем.
Багато хто сумнівається, що це свято дійсно "міжнародне". Проте, ще в 1977 році ООН, за пропозицією СРСР, прийняла резолюцію 32/142, призвавши всі країни проголосити 8 березня днем боротьби за жіночі права – "Міжнародним жіночим Днем".
Цей день оголошений національним вихідним в республіках колишнього СРСР - Білорусі, Молдові, Росії і Україні, а також в: Анголі, Буркіна-Фасо, Гвінеї-Бісау, Камбоджі, Китаї, Конго (там свято не "міжнародних", а конголезьких жінок), Лаосі, Македонії, Монголії, Непалі, Північній Кореї і Уганді.
У Сирії 8 березня відзначають День Революції, а в Ліберії - як День пам'яті полеглих.
В більшості країн світу, щороку, в другу неділю травня — після Великодніх свят, в час розквіту весни й наближення сонячного літа, на знак поваги й любові до жінок відзначають День Матері.
Православна церква завжди негативно відносилася до святкування 8 березня. Справа в тім, що ці святкування, як правило, припадають на Великий піст, часто супроводжуються гучними пиятиками та забавами, чим порушуються норми християнської етики і зневажаються релігійні традиції християн.
Незважаючи на витки історії, свято прекрасної частини людства – перш за все свято, що викликає найкращі почуття в людей. Якби будь-яка влада намагалася б заборонити святкування 8 березня, можна було б тільки уявити розмах опору таким діям. Тож нічого іншого не залишається окрім як насолоджуватися цим святом жінок, весни та краси.
