Системний підхід до громадянської освіти передбачає широке використання позаурочних форм діяльності, виховної роботи в школі, які володіють великим потенціалом для формування громадянських якостей особистості. Максимальне використання можливостей цих форм роботи дозволяють учням отримувати реальне, практичне освоєння навичок, спрямованих на оволодіння соціальними відносинами між людьми. 

Цьому може служити створення соціальної практики, участь в якій допоможе  школярам  отримати досвід. Найбільш вдалою формою, що дозволяє створити умови для формування громадянських навичок, є шкільне самоврядування (або інші форми участі дітей в управлінні школою) і різноманітні форми внутрішкільної соціальної активності.

Школа повинна надавати учням можливість спробувати себе в організації та діяльності клубів, гуртків, асоціацій, у роботі шкільних засобів масової інформації, «обирати і бути обраним до керівних органів», отримувати задоволення від процесу і результату своєї діяльності, спрямованої на благо інших. 

Проблеми і складності ефективного функціонування шкільного самоврядування.

Про важливість організації шкільного самоврядування було багато сказано, у шкіл у минулому був багатий досвід співпраці з піонерськими і комсомольськими організаціями. Ми розуміємо, що самоорганізація і самовизначення дають можливість природного входження в систему відкритих цивільних відносин. Через різні види спільної діяльності виробляються необхідні навички соціальної взаємодії, уміння підкорятисяколективній дисципліні і в той же час відстоювати свої права, співвідносити особисті інтереси з суспільними. У спільноті однолітків, де взаємодія будується на рівних і статус треба заслужити і вміти підтримувати, підліток виробляє необхідні дорослому комунікативні навички, партнерські та лідерські якості. Свідомість групової приналежності, солідарності дає підлітку надзвичайно важливе почуття емоційного благополуччя, стійкості, формує почуття відповідальності за себе, за інших. 

Н.П. Анікєєва підкреслює: «Дитяче самоврядування - це не сукупність виборних органів, а організація гуманістичних відносин, які реалізуються в процесі діяльності» (1989, с. 90). 
Але досвід останніх років показує, що ідея шкільного самоврядування часом не спрацьовує, десь дає збій, не виконує тих функцій, які на неї покладені. Так, вимоги Закону "Про освіту" щодо створення шкільних рад, де повноправними членами є учні, практично не працюють. Падає зацікавленість учнів у роботі органів шкільного самоврядування. Чому?  На наш погляд, проблема полягає в наступному: 

1. Ідея створення шкільного самоврядування для Росії не нова, тому іноді сліпо переносяться в даний час всі цінності, види діяльності з учнями, підходи до організації шкільного самоврядування без урахування змінених соціально-економічних умов в суспільстві.

2. Іноді педагоги виявлялися не готові до співпраці, взаємодії з учнями при вирішенні питань, пов'язаних з управлінням.

3. Декларування прав учнів на шкільне самоврядування зверху і в той же час відсутність механізму реалізації цих прав насправді не дозволяють дітям повною мірою використовувати ці права на практиці, звідси, як наслідок, фіктивна діяльність, що не викликає інтересу у школярів.

4. До організації шкільного самоврядування виявилися не готові і діти. Адже участь у шкільному самоврядуванні передбачає наділення учнів певними правами, а значить, і певною відповідальністю, яку учні не поспішають брати. Останні дослідження з питань шкільного самоврядування, показали, що діти наполягають на введенні контролю з боку шкільної адміністрації за своєю діяльністю, а класному керівнику відводять роль "зв'язкового" з адміністрацією. 

5. Діти, як і всі дорослі, підтримують лише те, що самі створюють.

6. Ще одним фактором, що впливає на ефективне функціонування, є ігнорування створення "духу школи", облік реалій прихованого змісту освітою. 

Виникають питання:

· Може, немає сенсу в нинішніх умовах займатися проблемою шкільного самоврядування? 

· Якщо організація шкільного самоврядування актуальна для педагогів і учнів, то як уникнути перерахованих вище проблем? 

· Як створити шкільне самоврядування? 

· Як зробити роботу шкільного самоврядування ефективною? 

Актуальність створення шкільного самоврядування в сучасних умовах.

Перш ніж замислюватися про створення шкільного самоврядування, необхідно відповісти на питання про необхідність залучення дітей до процесу шкільного самоврядування. 
Розглянемо відповідь на це питання з двох позицій - підлітка і педагога з урахуванням соціально-психологічних особливостей розвитку дитини. 

З точки зору вікових психологічних особливостей для підліткового віку характерна  підвищена сприйнятливість до соціальних явищ, для нього необхідне визнання, має бути наявність мотивації на взаємодію у групі; дитина готова до змін, відчуває потребу в своїх досягненнях і своєму самовизначенні. 

З точки зору педагогів, участь у шкільному самоврядуванні або в діяльності громадської організації сприяє формуванню громадянської позиції та ціннісного ставлення до себе та інших; дозволяє учням підвищити соціальну компетенцію; розвивати соціальні навички поведінки і установок на самостійне прийняття рішення соціальних проблемних ситуацій. 
З педагогіки ми знаємо, що в умовах спільної діяльності поведінка людини стає більш плідною, ніж в умовах індивідуальної поведінки. 

У підлітків виникає бажання діяти відповідно до тих очікувань, які вони мають по відношенню один до одного, що згодом виявляється в їх поведінці. 

На поведінку підлітків впливають також вимоги соціального середовища у вигляді обов'язків, традицій, правил поведінки і моральних норм. 

Підлітки прагнуть до групового об'єднанню тоді, коли бачать у цьому перспективу цікавого життя, можливість вирішити свої проблеми. При цьому дуже важливо забезпечити усвідомлення своїх потреб, цілей і одержання практичного результату діяльності. 
Важливість і необхідність створення ефективного шкільного самоврядування для педагогів зрозуміла. Але точка зору дорослих наставників може не збігатися з точкою зору дітей та їх батьків на проблему шкільного самоврядування.

Можна виділити кілька напрямків діяльності органів учнівського самоврядування: 

· Представницьке напрямок - участь учнівської ради в обговоренні шкільних проблем і прийняття рішень, вироблення думки учнів з питань шкільного життя, участь у роботі органів загальношкільного самоврядування 

· Вирішення конфліктів - посередництво у вирішенні внутрішньошкільних конфліктів на принципах добровільності 

· Інформаційний напрямок - інформування школярів про шкільні проблеми та шляхи їх вирішення, діяльності учнівської ради 

· Шефське напрямок - організація шефства старших над молодшими

· Зовнішні зв'язки - організація взаємодії з позашкільними структурами, органами самоврядування сусідніх шкіл, залучення зовнішніх ресурсів до вирішення проблем учнів та школи в цілому 

· Організаторський напрямок - підтримка дозвіллєвих, соціально-значущих і інших  ініціатив школярів 

· Правозахисний напрямок - захист прав учнів в школі 

Наведений перелік не є вичерпним. Тим більше, він не означає, що в органі учнівського самоврядування потрібно обов'язково створювати структурні підрозділи, подібні секторам або штабам у «старих добрих» учкомів. Можливо, учнівське самоврядування в даній конкретній школі буде вести тільки один напрям діяльності. Учнівська рада може вести і два-три напрямки роботи, при цьому роблячи всю роботу єдиною командою - як правило, невеликій групі активістів продуктивніше працювати в якості єдиного цілого, ніж дробитися на більш дрібні групи.

Правозахисний напрям діяльності учнівського самоврядування цікаве тим, що, на відміну від інших напрямів, воно підкріплене мінімально необхідною законодавчою базою.  Представницький  орган учнівського самоврядування не потребує того, щоб школа визнала його повноваження щодо захисту прав учнів - вони вже є в чинному законодавстві.

Підготував

Педагог-організатор

Чуба О.А.