Сценарій

привітання до Дня ветерана

(на фоні пісні «Журавлі»)

Давним-давно

Одкорчилась війна,

Лишила обеліски та кургани...

Під кулями ворожими сповна

За тишу заплатили ветерани.

В атаку йшли не ради нагород,

Скалічені страждали в медсанбатах...

За право жить завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.

Пекли, як жар, бинти на голові,

Та йшли герої сміло на тарани...

Пригадують дороги фронтові

І вбитих побратимів ветерани.

Вернулися живі з полків і рот

І мир подарували рідним хатам...

За право жить завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.

З роками їх, все меншає в строю,

Вкорочують життя їм давні рани...

На вахті миру в рідному краю

Стоять з синами поруч ветерани.

Багато і тепер у них турбот,

Щоб знов не зайнялась війна проклята...

За право жить завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.

*  *  *

Час і життя – вони безповоротні.

 Перед минулим кожний з нас в боргу.

 І день отой останній, безтурботний,

 Дістався нам за дорогу ціну.

 Його несли через буремні роки,

 Нам часто снилися у сні, -

 Той літній день, родина, мир і спокій, -

 Цей найдорожчий спогад на війні.

 За нього билися солдати до загину,

 Він – плата і за тих, що полягли,

 Він нам потрібний був за всяку ціну,

 За нього ми вмирали і перемогли...

 ... Концтабори, могили свіжі, зони,

 Хміль перемоги. Ми живі... Дійшли!..

 Собі і рідним першим ешелоном

 Той довоєнний день ми знову привезли.

 Його шукав солдат і не знаходив, гинув,

 В окопах перед боєм снився він у сні,

 Він нам потрібний був за всяку ціну,

 Його ми здобували на війні...

*  *  *

Пройшли роки…

Та спогад є…

І жити людству не дає.

Адже згадай роки,

коли ми обезсилені були.

Згадай війну Велику Вітчизняну.

Війну, стократ омитою сльозами.

Чи пам’ятаєш, як було,

у сорок першім загуло?

Тоді батьки наші й сини

жінок з дітьми ховали,

щоб вражі недолюдки

їх не повбивали.

Скажи, навіщо ти мені,

ота війна нікчемна,

була тоді у ті роки

тим болем нескінченним?..

*  *  *

Ви знов сьогодні поряд з нами,

Та невблаганний плин років...

Гроза відлунює громами

В старих листах поміж рядків...

Умитий ранок зустрічає

Шістдесят шостий мирний рік,

А друзі десь за небокраєм...

Лиш вічне полум'я палає,

Щоб душі зболені зігріть.

*  *  *

Уже минули ті часи,

Коли гула війна.

З усіх країн почуєш ти:

«Ура! Ура! Ура!»

Лиш за свободу Ви боролись,

За це ми дякуємо Вам.

Що в час важкий і в час негоди

Життя Ви врятували нам.

Можливо, ми не розумієм

Крізь, що вам довелось пройти,

Але ми зберегти зумієм

Той мир, що нам ви принесли.

*  *  *

І буде так,

Так неодмінно буде:

На сцену вийде

В орденах дідусь –

Останній на планеті фронтовик –

І перед ним

Люб’язно встануть люди.

Він щиро розповість,

Солдат бувалий,

Як захищав

Наш батьківський поріг

Від німчури, від чорної навали,

Як наше сонце він

Для нас зберіг…

І піде він

У супроводі пісні,

З букетом квітів

У безвісну путь…

Запам’ятовуйте їх,

Поки ще не пізно,

Поки вони

Серед живих живуть!

*  *  *

Посміхається ранок жовтневий,

Трепет спогадів, потиск долонь...

У сльозинках непрохано-щедрих

Знов виблискує вічний вогонь.

Але поряд надійне плече

І дитячі допитливі очі,

І душа, в якій серце тріпоче,

Що Ваш спогад в майбутнє несе.

*  *  *

Знову Вічний вогонь обпікає серця,

Знову спогад далекий приносить неспокій,

Бо дорогам воєнним немає кінця,

Бо приходять до Вас побратими крізь роки,

Забираючи друзів в останній політ,

Щоб по їхніх стежках вже онуки ходили...

Тільки вічний вогонь об'єднує усіх,

Щоб вклонитися Вам і солдатським могилам.

*  *  *

Пройшла війна,  вже загоїлись рани,

Залишились поодинокі Ветерани.

Зруйнована стіна,  діливша ті країни,

Вже стала незалежною ненька Україна.

Ми дякуємо Вам за велику Перемогу,

Не було б нас там,  де мають всі Свободу,

*  *  *

Ми знову прийдемо до вічного вогню,

Рокам ніколи пам'яті не стерти

Про тих, хто пережив страшну війну,

І тих, хто залишивсь в обіймах смерті.

Ми знову прийдемо до вічного вогню...

Із нами прийдуть і онуки й діти,

Щоб ветеранам до землі вклонитись,

Щоб вшанувати їхню сивину.

Нехай Господь дарує їм літа,

Тепло і затишок, щасливі дні безхмарні.

Нехай щороку зелень молода

Встеляє килимом стежки у завтра.

*  *  *

Хай в житті вам радість буде

І звучать в серцях пісні

Дай вам, Боже любі наші

Многих, добрих, славних літ!

*  *  *

Шановні ветерани! Доблесні захисники української землі!

Вітаємо Вас з Вашим радісним і водночас сумним професійним святом – Днем ветеранів.

Життя швидкоплинне, і з кожним роком Ваша війна все далі йде в історію. І з кожним роком ми, нажаль, втрачаємо наших дорогих ветеранів – живих свідків тих подій, хто воював, йшов на смерть за свою країну, за рідний край.

Великий подвиг захисників і визволителів нашої держави назавжди збережеться в пам'яті українського народу. Кожен з нас береже в душі щиру гордість за батьків і дідів, які захищали країну, глибоку вдячність тим, хто вистояв і переміг у війні, хто віддав своє життя в ім'я миру і спокою, не доживши до сьогоднішніх днів. Ми схиляємось перед доблесними ветеранами. Ми в неоплатному боргу перед Вашими незгасаючими подвигами.

Від усього серця бажаємо Вам миру, добра і щастя! Із святом Вас, ветерани!